Перейти до основного вмісту

На мінному полі фіалки не ростуть


На мінному полі фіалки не ростуть 
І завмирає вітер в травах,
Та пісні жайвора не чуть,
Нога не ступить боса по отавах.
А я іду по полю, шукаючи квіток,
Іду наосліп, не дивлячись під ноги.
Останнім може бути крок.
Нехай і так - не знаю іншої дороги.
На мінному полі колючий дріт
І напис:"Стій!Зупинись!"
Ніхто не відчинить мені воріт.
Їх не існує, скільки не дивись.
Воріт немає?Отже, вільний вхід.
І не вбачаю більше заборони
Я перейду це мінне поле вбрід,
Як оступлюся,- заклюють ворони.
Геть,вороння!Лети чимдуж!
Не дам клювати собі очі.
Моє мені належить - і не руш.
Коли простую серед мін,
То, певно, дуже цього хочу...

Коментарі

  1. "Моє мені належить - і не руш."
    Сильно! Своє треба брати і нікому не віддавати. Хочеш жити - живи, хочеш мріяти - мрій, хочеш бути щасливим - будь ним.
    Головне ніколи не зупиняйся, і бери своє.

    ВідповістиВидалити

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Якось все..

Світлотінні снують думки, Якось все невпопад і не впору. Наче ті на морозі квітки, Наче вгору летиш, а врізаєшся в гору Змін ніяких, шукати чи варто? Лиш ілюзій заважкий багаж Вже пече, а не гріє ватра, І відскакують іскри аж-аж.

Акварелі

Розливається тихо у скронях Спекотного серпня кава. Проливається літо в долонях, І лишається тільки заграва. Відшукаю свої акварелі, Заховала від себе давно. Пензлем думку у колір пастелі, Хоч люблю чорно-біле кіно. Біло-чорне, відтінки не в моді. Або так, або ні, однозначно. Та ілюзій немало в природі, Я ж вхопила одну необачно.