Відчуваю себе листком із зошита...У клітинку...Хоча, ні... У лінійку…Авжеж, у лінійку. Клітинки-то якийсь замкнений простір, отак потрапиш у таку, і наче в пастці. Крок вправо-вліво, і вже стіна..Поряд таких багато, і все клітинки, однакові, наче близнята. Навіть якщо й виберешся з такої, то у таку ж й потрапиш…А лінійка...Пряма лінія…Простуй собі, а хочеш - біжи, не хочеш – почекай, поки захочеш..І ніяких тобі стін. Принаймні, поряд.
Відчуваю себе листком із зошита...Рими причаїлися у рядках й поміж ними впевнено-твердим натиском. Ще доволі вільного місця, не зжовкла сторінка, а тоскно їм, а моторошно їм, але не тісно. Римам не треба багато місця. Вони живуть не тут. Я знаю, де їх домівка. Десь там..за сімома туманами.
Коментарі
Дописати коментар