Листок

   Відчуваю  себе листком із зошита...У клітинку...Хоча, ні... У лінійку…Авжеж, у лінійку. Клітинки-то якийсь замкнений простір, отак потрапиш у таку, і наче в пастці. Крок вправо-вліво, і вже стіна..Поряд таких  багато, і все клітинки, однакові, наче близнята. Навіть якщо й виберешся з такої, то у таку ж й потрапиш…А лінійка...Пряма лінія…Простуй собі, а хочеш -  біжи, не хочеш – почекай, поки захочеш..І ніяких тобі стін. Принаймні, поряд.

   Відчуваю себе листком із зошита...Рими причаїлися у рядках й поміж ними впевнено-твердим натиском.  Ще доволі вільного місця,  не зжовкла сторінка, а тоскно їм, а моторошно їм, але не тісно. Римам не треба багато місця. Вони живуть не тут. Я знаю, де їх домівка. Десь там..за сімома туманами.