Перейти до основного вмісту

Акварелі

Розливається тихо у скронях
Спекотного серпня кава.
Проливається літо в долонях,
І лишається тільки заграва.
Відшукаю свої акварелі,
Заховала від себе давно.
Пензлем думку у колір пастелі,
Хоч люблю чорно-біле кіно.
Біло-чорне, відтінки не в моді.
Або так, або ні, однозначно.
Та ілюзій немало в природі,
Я ж вхопила одну необачно.

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Якось все..

Світлотінні снують думки, Якось все невпопад і не впору. Наче ті на морозі квітки, Наче вгору летиш, а врізаєшся в гору Змін ніяких, шукати чи варто? Лиш ілюзій заважкий багаж Вже пече, а не гріє ватра, І відскакують іскри аж-аж.

Для думок заводять блоги..

Один мій друг якось сказав із долею сарказму : "Для думок заводять блоги.." Не знаю я, що там для них заводять, а мені їх вивести якось хочеться. Тільки чим? Це ж не пляма, що засоби є.Та й плями іноді важко вивести. А це думки...Скористаюся його порадою, хоч й рідко пишу сюди, але іноді хочеться просто озвучити чи обуквити думку, і ось я ще навіть не дописала її,а якось легше трошки стало.      Відпустка!Бажана й омріяна, але є одне але. Постійна зайнятість,як не дивно, рятує від думок. Краще було б просто байдуже, а це вже якось гірше...Намагатимуся ховатися у свій світ по можливості..

Пострілу не треба

Невідворотний поєдинок двох сердець Чекай дуелі… Заплакала любов .Вже відчуваючи кінець, Співають менестрелі. Вже налаштовані пістолі…Сніг… І погляд в небо… Серед несходжених доріг А постріл?Пострілу й не треба……