Віртуальна майстерня філолога

У дитинстві чомусь найулюбленішим і найтаємничішим місцем для мене було горище нашого будинку. Вибираєшся туди по хиткій драбині, ледве відкриваєш ляду головою, підтримуючи руками, і ось ти стоїш на зовсім не гладенькій долівці, яка вимащена рудою глиною. Усюди пил, пахне сухою травою, якою взимку будуть ласувати кролики..Трохи збоку димар з лежаком, так називала його бабуся. Вона то не дуже дозволяла такі відвідини, усе боялася, щоб часом не увалилася стеля, і тому такі вилазки робилися зазвичай тоді, коли вона була зайнята і не могла нагнати.    Скільки ж там було усього...На бантинах щось завжди сохло-підсихало. Старі валізи, переповнені різними цікавими речами, одягом, взуттям, підшивками газет і журналів. Усядешся, перебираєш, ще й поміряти що спаде в голову.   У дерев’яних невеличких ящичках з-під поштових посилок зберігався різний посуд—тарілки, скляночки. Стояли порожні бутелі для домашнього вина, у куточку-старе дзеркало-трильяж, як на нього казали, що було...

24.11. 2011 Ранок Ранок почався, як завжди, із метушні з присмаком кави…Одне тішило, що кепський вечірній настрій таки сон зцілив. Звичний маршрут довелося не просто проходити, а пробігати, що особливо й не дивувало. Раптом зупинилася біля мене машина…Порятунок!! Татусь  Анастасії,завітавши до школи, щоб віддухопелити ,образно кажучи, мого «депутата»  Віктора, дуже вже хотів і зі мною поговорити і, чітко зрозумівши, що вчителька десь біжить у відомому напрямку, вирішив виїхати назустріч і підвезти, вбивши відразу двох зайців-і класного керівника врятувати від запізнення( що підвезло,то підвезло), і поспілкуватися.    Розмова пройшла під гаслом « Найкращий захист-атака» . Хоча, сказати по правді, ніхто не збирався на мене нападати,але контраргументів на кожен аргумент  у мене вистачало… На мене вже  чекав перший урок... День обіцяв бути довгим і насиченим. Уроки летіли один за одним…Точно сказано, що летіли, бо один дзвінок випереджав інший, н...

Сьогодні вранці знову дозволила собі трохи помріяти. Прокидатися не хотілося, малювала в уяві, додавала фарб, пензлик легко пурхав по сторінці чистого аркушу. Взагалі-то я малювати не вмію,але в уяві...тут я майстер! Тільки іноді зовсім не хочеться. А варто!

Один мій друг якось сказав із долею сарказму : "Для думок заводять блоги.." Не знаю я, що там для них заводять, а мені їх вивести якось хочеться. Тільки чим? Це ж не пляма, що засоби є.Та й плями іноді важко вивести. А це думки...Скористаюся його порадою, хоч й рідко пишу сюди, але іноді хочеться просто озвучити чи обуквити думку, і ось я ще навіть не дописала її,а якось легше трошки стало.      Відпустка!Бажана й омріяна, але є одне але. Постійна зайнятість,як не дивно, рятує від думок. Краще було б просто байдуже, а це вже якось гірше...Намагатимуся ховатися у свій світ по можливості..

Ранок прокинувся і повільно почалапав за чашкою кави.Увімкнув музику.Сонце. Майжеліто. Майженастрій. Майженіякосумнийнастрій.Ох і дивний цей Ранок.Забагато собі дозволяє, забагато думає, забагато придумує, забагато,забагато,забагато.Ох і наївний цей ранок.Та ні, відверто ненормальний.І навряд чи його вилікує день,тим більше вечір.Але хто зна, що є нормальним,а що ні..Пише Ранок маячню, ну й що.Ранку можна...

Перед не дуже близькою дорогою завжди якесь хвилювання,навіть я б не сказала, що просто легке, досить відчутне...