Розрізають морозне повітря " все четыре колеса", не тачанка, звісно, але таки коліс чотири.
Ліс, ліс, ліс, засніжений калейдоскоп голок. Сиджу й дивлюся у вікно.Стрімко пересуваюсь у просторі, не рухаючись. Застигли думки, тільки очі намагаються увібрати у себе холодну білизну зими. Пролітають перед очима поля, роздягнені верби та осокори. Зимно їм, незатишно.
А мені тепло, тихо ллється розмова, яку я чую і не чую.Думки, що було застигли,ожили. Одна перебиває іншу, хоч перша ще не додумалась. Ну й нехай.Не буду їм заважати. Не посваряться, тим більше-не поб’ються. Але я не буду до них надто прислухатися. Ніби й чую, і не чую. Здається ,серце поселилося у мозку й не збирається йти звідти.І кого слухати, як одне іншому протирічить?
Ліс, ліс, ліс, засніжений калейдоскоп голок. Сиджу й дивлюся у вікно.Стрімко пересуваюсь у просторі, не рухаючись. Застигли думки, тільки очі намагаються увібрати у себе холодну білизну зими. Пролітають перед очима поля, роздягнені верби та осокори. Зимно їм, незатишно.
А мені тепло, тихо ллється розмова, яку я чую і не чую.Думки, що було застигли,ожили. Одна перебиває іншу, хоч перша ще не додумалась. Ну й нехай.Не буду їм заважати. Не посваряться, тим більше-не поб’ються. Але я не буду до них надто прислухатися. Ніби й чую, і не чую. Здається ,серце поселилося у мозку й не збирається йти звідти.І кого слухати, як одне іншому протирічить?
Такі у Вас виходять ... замальовки. Живі. Наче, й не слова зовсім, а власні (мої) відчуття :)
ВідповістиВидалити